Кохання до цієї жінки залишить особливий слід в серці Леся Курбаса у прямому сенсі слова. Чоловік її дочки Ярослави, Ярослав Барнич, подарує світу пісню-легенду “Гуцулка Ксеня”. А брат Катерини Рубчакової Михайло напише музику для пісні, яку сьогодні із задоволенням співає кожен з нас, – “Ой, у лузі червона калина”.
Дивовижні історії про місто Чортків, коріння українського культурного коду та ще багато цікавого розповість вам краєзнавиця, архітекторка-реставраторка та екскурсовод Олеся Хмелик. Для цього достатньо завітати до Чорткова та домовитися про екскурсію.
Катерина Рубчакова народилася у 1881 році у сім’ї самодіяльного диригента міського хору, дяка церкви Вознесіння – однієї з найстаріших у Чорткові. Всі діти в сім’ї змалку володіли музичною грамотою та співали в батьківському хорі, а з часом стали відомими діячами української сцени.
Намистини життя Катерини
З дитинства їй подобалося слухати, як співає аматорський хор, а з 16 років – грати у мандрівному театрі “Руська бесіда” з легкої руки брата Михайла Коссака. Згодом почалися творчі подорожі Заходом України з виставами. На той час “Руська бесіда” була єдиним професійним українським театром на західноукраїнських землях, в якому митці популяризували твори наших письменників: Гулака-Артемовського, Шевченка, Карпенко-Карого та інших.
Катерина Рубчакова з родиною зробили великий внесок у розвиток українського мистецтва. Актриса зіграла ролі, зокрема, у таких постановках:
- “Назар Стодоля” Тараса Шевченко (роль Галі)
- “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” Михайла Старицького (роль Марусі)
- “Безталанна” Івана Карпенка-Карого (роль Софії)
- “Украдене щастя” Івана Франка (роль Анни)
У травні 1898 Катерина вперше заспівала партію Оксани в опері “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського. Вона пройшла шлях від ролей другого плану до шанованої оперної прими, виконала загалом сорок партій в операх і опереттах, народила трьох дочок, які теж пов’язали свою долю з акторською майстерністю, – саме з цих перлин склалося намисто її творчого та особистого життя.
Талановиті зернята
1900 – рік народження дочки Ярослави, яка у майбутньому стане дружиною Ярослава Барнича, автора пісні “Гуцулка Ксеня”. У 1903 році народжується Ольга, – майбутня дружина Гната Юри, одна з фундаторів сучасного Київського театру імені Франка. У 1905 – Надія – майбутня співачка та актриса.
Лесь Курбас та Іван Рубчаков
Колеги по акторському цеху, але супротивники у справах сердечних: чоловік Катерини – Іван Рубчаков і Лесь Курбас грали на сцені разом. Та судилося Лесю закохатися у щасливо одружену Катерину. То й що, що є Іван та діти?
Освідчившись у коханні, Лесь отримав у відповідь “Вибач”, не витримав цього і в той самий вечір вистрілив собі в серце. Життя актора тоді врятували, але лікарі не ризикнули виймати кулю, і до кінця життя він носив її біля серця.
Катерина з чоловіком гастролювали далі у складі мандрівної акторської трупи, але, на жаль, війни та хвороби ламають не лише долі, а й життя. Перша світова та тиф зробили свою чорну справу: останній вихід Катерини Рубчакової на сцену відбувся у Проскурові (Кам’янець-Подільському), де актриса захворіла та невдовзі померла.
Пам’ятник Катерині Рубчаковій
В Чортків вона так і не повернулася, але містяни, цінуючи її та її працю, встановили пам’ятник актрисі.
Причому, місце, де це відбулося, має власну цікаву історію, яка заслуговує уваги. Пам’ятник Катерині Рубчаковій знаходиться між Центром надання культурних послуг та будинком з непростою долею, в якому на початку минулого століття було відкрито Український народний дім та українську книгарню.
Український народний дім
Партерний будинок, куплений громадою міста за ініціативи Антіна Горбачевського в 1903 році, встиг прихистити один із осередків українства в Чорткові – Український народний дім, “попрацювати” продовольчим магазином за радянських часів, отримати два додаткових поверхи та у 2020 році перетворитися на “жовтий триповерховий будинок”, як свідчить фото з книги Петра Федоришина. Той ще “життєвий досвід”, погодьтеся. Чому ж цьому будинку стільки уваги?
Ой, у лузі червона калина
Саме тут, у Чорткові, брат Катерини Михайло Коссак написав музику, а Степан Чарнецький – слова пісні “Ой, у лузі червона калина”, – пісні, яку сьогодні співає кожен українець, яку знають в усьому світі та яка вперше пролунала, подейкують, саме в Українському народному домі у 1914 році.
З часом вона стала гімном січових стрільців, а у 2022 році – знову об’єднала українців у протистоянні ворожій навалі.
Ще історій з Тернополя про цитринівку
Як у Тернополі театр народився